Відділ Освіти Трибухівської сільської ради

Методичний кабінет

Трибухівський дитячий садок.

Доповідь вихователя Галаван Л.М.

Працюю над проблемою  «Виховання християнських цінностей в дошкільників». Обрала цю тему, бо переконана, що християнські цінності формують у дітей добре ставлення до батьків, близьких, рідного краю, природи, Батьківщини.

Серед найголовніших проблем в усі часи і для всіх народів завжди була і залишається проблема виховання. Дитина народжується як чистий аркуш паперу. Минає час і на ньому з’являються думки, вчинки, а іноді помилки і недоліки. Звісно, доброта і чуйність, егоїзм і байдужість не народжуються разом з людиною. Все це виховується.

Я вважаю, що найсприятливішим для духовно – морального виховання особи є дошкільний вік, бо він є найбільш благодатним. Саме в цей період є унікальна можливість сіяти в душі кожної дитини зерна високої духовності, що в старшому віці дасть високий урожай. Адже дитяча душа, за твердженням К.Ушинського є моральною,  гуманною, вона відкрита на добро. Тому впровадження основ християнської культури в дошкільному віці допоможе закласти духовний фундамент зростаючої особистості та забезпечить їх повноцінний розвиток.

Приходячи у цей світ дитина намагається зрозуміти його та посісти своє місце в ньому. Це реалізується через різноманітні стосунки, які малюк будує з людьми, що його оточують. Мій обов’язок, як вихователя полягає у тому, щоб дати дошкільнятам уявлення про те, в що вірять християни, що Бог добрий батько, він є люблячий і милосердний, ознайомити із заповідями божими. Кожна дитина – це дар божий. Вона несе в собі життєве завдання, місію до якої її необхідно підготувати.

Вихованці в садочку дуже різні, тому з перших днів знайомства намагаюся створити добру християнську родину, залучаючи дітей до бесіди з християнської тематики. Діти цікаво сприймають свята на релігійну тематику. Так, доброта і милосердя найбільше вбачаються у святі Миколая, згодом ми вітаємо маленького Ісусика у святах різдвяного циклу, та у святі Стрітення. Велика радість у дітей, , коли разом возвеличуємо воскреслого Ісуса Христа, а великодніми дзвонами скликаємо усіх на гаїв очки. В осінню пору згадуємо святкування свята « Покрова Божої Матері».

Яскраві враження від участі у свят закарбовуються на все життя, а батьки одержують задоволення від теплого родинного спілкування із своїми дітьми.

Також для досягнення певних результатів використовую співпрацю із батьками. Традиційними формами роботи з батьками стали батьківські консиліуми, концерти, проводжу анкетування, круглі столи тощо. На такі зустрічі батьки приходять із радістю, а в дітей зникає грубість, вони стають добрішими, людянішими. У кожній сім’ї є свої родинні обереги. Повертаючись до них, діти мають можливість глибше осягнути духовні надбання попередніх поколінь, переконатися в тому, що наші предки примножували добро, віру в Бога, утверджували високу мораль.

Екскурсійна робота також допомагає дітям осмислити християнські цінності. Так, у часі Великого Посту, вихованці мають змогу побачити Хресну дорогу, у різдвяному часі вертеп народження Ісуса Христа тощо.

Я мрію виховати людину добрих помислів,  почуттів та дій, а це можливо лише тоді, коли роботу благословляє Бог.

Заняття для дошкільнят на тему:

«Мати Божа – покровителька

українського народу»

Підготували

вихователь

Трибухівського ДНЗ

Галаван Л.М. та

музичний керівник Івасишин Н.Є.

Тема: «Мати Божа  - покровителька українського народу.

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення свята «Покрови Божої Матері»; виховувати шанобливе ставлення до Матері Божої; розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам'ять.

 

Під музику діти заходять у зал. Співають пісню «Біла паляниця». Троє дітей тримають коровай на вишитім рушникові і урочисто ставлять на стіл.

Вихователь:

Ми – українці душею багаті,

Працею славен народ наш завжди.

Хочем, щоб хліб був у кожного в хаті.

І не було в нас ніколи біди.

Хлібом ми радо гостей зустрічаєм ,

На рушникові квітчастім несем.

Все найдорожче, що в серденьку маєм.

Радісно друзям своїм віддаєм.

Діти, наше заняття присвячене Україні  і Божій Матері.

      -   Давайте пригадаємо, в якій країні ми живемо? ( Україні).

  • А себе ми, як називаємо (українцями). Свій край українці люблять, а свої традиції, звичаї шанують. Кожна країна має свої символи.
  • Назвіть будь ласка символи нашої України ( прапор, герб, гімн).

Діти розказують вірші про символи України.

 

Синьо – жовтий прапор маєм.

Синє небо, жовте жито.

Прапор свій оберігаєм.

Він – святиня , знають діти.

Наш герб – тризуб.

Це воля, слава й сила.

Слова палкі, мелодія врочиста

Державний гімн ми знаємо усі

Для кожного села, містечка, міста –

Це клич один з мільйони голосів.

 

Звучить гімн.

  • Діти, яка зараз є пора року? (осінь).
  • Осінь сама до нас не прийшла, а своїх синочків привела. Це – осінні місяці. Давайте їх назвемо. (вересень, жовтень, листопад).
  • А яку пісню ми знаємо про осінь? («Ходить осінь»)

    Виконується пісня.

     

    Вихователь: Місяць жовтень – це місяць, коли люди більше уваги приділяють молитві на вервиці. ( бесіда про вервичку).

  • Колись давно, люди, котрі любили Бога, ішли в пустелю. Там вони багато молилися і постили. Відмовляючи молитви пустельники збивалися з рахунку. І щоб не помилитися, вони в’язали на шнурках вузлики, або насилювали зернятка чи камінчики. По – церковному цей шнурок називається «верв», звідки і походить назва «вервиця». Царицею вервиці є Мати Божа. ( показ фігурки Божої Матері)

  •  

  • Діти проказують молитву  до Богородиці.

    О, Мати Божа, о райський цвіте!

    Тебе благають вкраїнські діти.

    Не дай в неволі нам пропадати.

    Вкраїну нашу, бережи нам, Мати.

     

    Вихователь:14 жовтня весь український народ святкує величне свято «Покрова Божої Матері». Із святом  цим пов’язано чимало народних прикмет. Звертаючись із проханням промовляли: «Покрово – покрівонько, постели скатерку біленьку, не дай довго вороні крякати, і ногам по болоті ляпати.»

     

  • Діти, а які ви знаєте прикмети. (діти відповідають)
  • До Покрови  намагалися зібрати увесь урожай і посіяти озимину. Вважалося, якою буде покрова, такою буде і зима. Якщо з берези до Покрови опаде листя – до теплої зими, а якщо не опаде – зима буде сувора.

    Вихователь: Ми пригадали з вами народні прикмети. А зараз я розповім вам про саме свято «Покрова Божої Матері».

  •  

    Покров означає: захистити, накрити, оберегти. Коли на Візантію напали вороги, люди просили помочі у Небесної Неньки. Вони молилися щиро цілу ніч. І сталося диво. В церкву зайшла Мати Божа. Вона разом з людьми помолилася, а далі скинула із голови хустку та покрила нею всіх людей. Цим самим оберегла від ворогів. Ворог відступив, а люди врятувалися.

  • Діти, а ви любите Матінку Божу?
  • А яку пісню ми знаємо про Божу Мати? (відповіді дітей)
  • Виконується пісня «Через поле України»

  • Під час пісні дівчатка заносять віночок і ставлять біля фігурки.

    Вихователь: Покрова – це свято і козаків. На честь Марії козаки збудували церкву, а з її образом ніколи не розлучалися. Ми з вами є нащадками козаків, продовжувачами їхнього роду.

     

     

    Звучить пісня «Козачата» (діти з прапорцями, виконують рухи до пісні)

    Вихователь робить підсумок заняття.

    Вихователь: А на завершення зробимо кошик добрих справ для Божої Матері.

  • Діти, тримаючи квіточку, обіцяють Божій Матері робити добрі справи.

     

     

    Заняття завершується побажаннями для дітей.

     

    Національні та державні символи України

    Підготувала вихователь

    старшої групи

    Когут О.І.

  •  

Заняття для дошкільників старшої групи ДНЗ.

Мета:  дати поняття про державні та національні символи; ознайомити з історією України. Розвивати патріотичні та естетичні почуття. Формувати  бажання якомога більше дізнатися про історичне минуле своєї Батьківщини. Виховувати почуття любові і гордості за неї, бажання берегти народні звичаї, традиції. Продовжувати спрямовувати роботу на забезпечення завдань Базової програми «Я у Світі» за сферами життєдіяльності «Люди», «Культура», «Природа».

Попередня робота: бесіди з дітьми «Моя країна – Україна»; «Народні символи України». Розучування прислів’я та приказок  про рідний край.

Історичне віконце: з історії прапора, гімну, тризуба. Читання віршів: Н.Поклад «Прапор»; Д. Павличко «Наш прапор»; Н.Поклад «Наш герб – тризуб».

Гра «Відгадай і назви символи». Гра «Думаємо про Батьківщину».

Матеріали: Дидактична гра « Державні символи України». Д/ посібник «Моя країна – Україна», «Народні символи України».

Підставки, серветки, олівці, фарби, пензлі.

Хід заняття

- Сьогодні ми з вами спробуємо вирушити в цікаву і незвичайну мандрівку, в якій ми ознайомимося з народними і державними символами України та скарбами нашого народу. Але ці скарби незвичайні: їх відчувають люди серцем і душею, а ми з вами побачимо сьогодні їх. І в ході подорожі будемо збирати скарби, якими багата наша Україна.

Перша зупинка, яку ми зробимо, буде називатися «Без верби й калини – нема України».

Чому вона так називається, ви розумієте зараз. Про вербу, скромну нашу вербу написано в народі немало. Чим заслужило шану це дерево? Український звичай – висаджувати вербу на городі та біля ставків. Вона оберігає джерельця та річки від замулювання. У народі кажуть. «Там, де живе верба, - жили й річки».

З верби робили ясла для худоби, плели кошики. Гілкою верби вітають зі святом вербної неділі. Ось скільки цікавого пов’язано з вербою – символом України

А зараз відгадайте загадку:

У віночку зеленолистім,
У червоному намисті,
Видивляється у воду
На свою хорошу вроду. (Калина.)

- Так, це калина.

І друга наша зупинка називається «Не ламай калину».

Другою улюбленою рослиною українців є калина.

 

Що говорять у народі? ( Відповіді дітей.)

- Які рослини є символом України?

Здавна говорили:

«Посади калину – будеш мати долю щасливу».

- Діти, помилуйтеся червоною калиною. Ягідки яскраво-червоні, пломеніють, як жар. На що схожа? Розкажіть віршик про калину.

Діти декламують вірші.
Ось калина над річкою
Віти стелить на воді,
Хто це щедрою рукою
Їй намистечко одів?
Червонясте, променисте
Розцвітає, як вогні,
Калинонько, і мені!

- А знаєте, діти, чому кущ назвали калиною? 

Калинка – це ім’я української дівчинки. Ішла вона якось повз городи, луги, і натрапила на криницю. Задивилася  Калинонька на свою красу, замилувалася. А з криниці – голос: «Не дивись довго у воду, калиною станеш». Не послухалася дівчина та й зачерпнула води…І перетворилася на калину – прекрасний кущ. Зашуміла листям, потягнулася своїми гілочками до людей , до сонця, до хмар, до вітру: «Поверніть мені дівочу красу», але ніхто її слухати не хотів. Минав час. Пролітав мимо журавель, задивився на калину – сумну та самотню – накинув на неї чарівне намисто і стала вона ще кращою. Так і стоїть вона до цього часу гарним кущиком – калиною. 

Про калину складено багато легенд, віршів, прислів’їв. А які ви знаєте прислів’я?

Діти називають прислів’я.

Без верби і калини -  нема України.

Любиш Україну – посади калину.

Дівчинка у вінку – мов калина у цвіту.

- У народі цінують калину за її цілющі властивості.  З ягід варять кисіль, джем, варення. Тому й садили калину біля осель, а особливо біля криниць, щоб вода в криниці була прохолодною і смачною.

Існувало повір’я, що калину нівечить не можна, бо ганьба вкриє голову кривдника. Дітям, щоб не рвали цвіту калини, казали. «Не ламай калину, бо накличеш морози»!

Ось, діти, ми й ознайомилися з народними символами України – вербою і калиною, але подорож наша ще не закінчилась.

Наступна наша зупинка «І на тім рушникові».

- Багато символів має наша Україна: це й різноманітні вишиванки, й українські барвисті  костюми, й вишиті сорочки, й українські віночки.

Важливе місце в житті українського народу займає рушник. Не було жодної хати без вишитого рушника. Ним прикрашали стіни, вкривали хліб, витирали руки. Хліб- сіль на вишиваному рушнику – ознака гостинності українського народу. Без рушника не святкували ні народження дитини, ні весілля. Коли син вирушав у дорогу, мати дарувала йому рушник, як оберіг від лиха. А дочок навчали вишивати рушники ще з малечку.

Рушник цінується в народі.

Із червоної нитки і білого льону,
Як до рідної пісні, усяк із нас звик.
В будень день і у свято,
В Карпатах, за Доном,
Наш народ давно
Вигадав диво – рушник.

Наступна наша зупинка буде народна гра «Чий віночок найкращий».

 

Візьмемо за руки,
Підемо на луки.
Там сплетем віночок.
Підем у таночок.
В кого кращий віночок.
Той і піде у таночок.

Діти, ми наблизились до передостанньої зупинки – національних символів України. Тут ми дізнаємося про три основні національні символи України. Послухаємо легенду.

Вихователь розповідає легенду.

Колись давно жила жінка. І було у неї три сина. Росли сини чесними, сміливими, дуже любили свою матусю, готові були віддати за неї своє життя.  Попідростали і вирішили піти в світ прославляти свою матір. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. І за трипроменеву корону, яка зігрівала людей, вела вперед, показувала шлях до кращого життя дали першому синові ім’я Тризуб.

Із історії тризуба:у побуті українців найбільш уживаним було зображення тризуба. Важко визначити точно, коли він з’явився на наших землях. Існує понад сорок версій, що пояснюють походження цього знака. Наприклад, знаряддя праці, якими давні люди обробляли землю, ловили рибу, захищалися, своїм виглядом нагадували тризуб.

У Київській Русі тризуб був великокнязівським знаком. Його зображення вперше відоме з печатки князя Святослава. Згодом тризуб карбується і на срібних монетах великого князя київського Володимира Святославовича. Виконані у бронзі чи сріблі, тризуби також прикрашали пояси дружинників княжого війська, зброю і знамена.

Настала черга середнього сина. Йому мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми звитяжними справами прославив матір. Одержав середній син ім’я Прапор.

А там, де був наймолодший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала соловейків спів. І одержав син за свій джерельний голос і великий спів ім’я Гімн.

І з того часу ідуть поруч три брати – Тризуб, Прапор і Гімн – прославляють неньку. І там, де вони проходять – лунає урочиста пісня. Герб, Прапор, Гімн – це, діти, три основні національні символи України. Золотий тризуб на блакитному тлі – символ влади. Герб – це частина корони, яку носив київський  Князь. А чому саме тризуб вважають гербом? Мабуть, тому, що число три завжди вважалося числом казковим, чарівним. А ще у тризубі відображено триєдність життя – це Батько, Мати, Дитина, які символізують Силу, Мудрість, Любов.

Національний прапор України – це синьо-жовтий стяг. Хто знає, що означає синій колір?

Це колір  - неба, води, миру. А жовтий? Так, це колір хліба, життя.

Національний гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Коли грає  Гімн, всі люди встають і слухають його уважно, стоячи. Ось ми і вивчили державні символи України.

Саме цим ми і закінчуємо свою подорож. А як відомо, з подорожі ми щось привозимо додому. Тож слід повернутися не з порожніми руками. На останній зупинці нас чекає чарівна торба, яка перевіряє, чи запам’ятали ви щось для себе?

Запитання до бесіди:

  • Які ви знаєте улюблені рослини українців?
  • Які ви знаєте скарби нашого народу?
  • Назвіть національні та державні символи України?

Ось і закінчилась наша подорож . Чи сподобалася вам подорожувати?

- А тепер свої враження давайте відобразимо в художньо – творчій діяльності.( самостійно – художня діяльність:

  • Розфарбовування державних символів України;
  • Ліплення  кетягів калини.
  • Читання твору В.О. Сухомлинського «Дідова колиска» та бесіда за її змістом.

Діти разом з вихователем розглядають свої роботи та милуються ними.

Підсумок: - Ми повинні знати минуле нашої  Батьківщини. Наша колиска – це наше рідне село, будинок, в якому ви живете, мати й батько. Справжній патріот повинен пам’ятати  державні та національні  символи своєї  країни.