A A A K K K
людям з порушенням зору
Відділ освіти, культури, молоді та спорту
Трибухівської сільської ради

14 грудня 1840 року народився Михайло Петрович СТАРИЦЬКИЙ - український письменник, театральний і культурний діяч.

Дата: 15.12.2021 09:26
Кількість переглядів: 32

14 грудня 1840 року народився Михайло Петрович СТАРИЦЬКИЙ - український письменник, театральний і культурний діяч. Творець першого українського професійного театру і комедії «за двома зайцями». Автор історичних драм: «Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші».
###Цікаво знати!!!!!????
А ще сьогодні хочеться згадати пісню, яку багато хто вважає народною, проте в неї є автор і це Михайло Старицький. Слова
до пісні,а саме вірш, “Виклик” Михайло Старицький написав у рідному селі Кліщинці, чекаючи на кохану дівчину. Михайло та його троюрідний брат Микола Лисенко при нагоді ходили на сільські вечорниці. Там 21-річний Михайло й побачив надзвичайно вродливу дівчину Степаниду. Кілька наступних вечорниць Степанида не приходила, і Михайло дуже сумував за нею. А потім не витримав і пішов до неї додому та попросив у її батька дозволу про зустріч. Біля Сули під вербами парубок чекав дівчину, а в голові спливали віршовані рядки.

ВИКЛИК
Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна:
Ясно, хоч голки збирай…
Вийди, коханая, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!
Сядем укупі ми тут під калиною —
І над панами я пан…
Глянь, моя рибонько, — срібною хвилею
Стелеться полем туман;
Гай чарівний, ніби променем всипаний,
Чи загадався, чи спить?
Он на стрункій та високій осичині
Листя пестливо тремтить;
Небо незміряне всипано зорями —
Що то за Божа краса!
Перлами-зорями теж під тополями
Грає перлиста роса.
Ти не лякайся-но, що свої ніженьки
Вмочиш в холодну росу:
Я тебе, вірная, аж до хатиноньки
Сам на руках однесу.
Ти не лякайсь, а що змерзнеш, лебедонько:
Тепло — ні вітру, ні хмар…
Я пригорну тебе до свого серденька,
Й займеться зразу, мов жар;
Ти не лякайсь, аби тут та підслухали
Тиху розмову твою:
Нічка поклала всіх, соном окутала —
Ані шелесне в гаю!
Сплять вороги твої, знуджені працею,
Нас не сполоха їх сміх…
Чи ж нам, окривдженим долею клятою,
Й хвиля кохання — за гріх?

 


Коментарі:

Ваш коментар може бути першим :)

Додати коментар


« повернутися

Коментування статті/новини

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень