22 - га річниця смерті В'ячеслава Чорновола.
Сьогодні 22-га річниця смерті В'ячеслава Чорновола
В'ячеслав Чорновіл (1937-1999)
У ніч з 24 на 25 березня 1999 року у автокатастрофі на шосе біля Борисполя загинув український дисидент, публіцист, політик, політичний в’язень комуністичного режиму, символ боротьби за незалежність нашої держави, депутат Верховної Ради України перших трьох скликань В’ячеслав Чорновіл.
У 1960-х він став одним з лідерів дисидентського руху в Україні. Засновник та редактор «Українського вісника», в якому оприлюднювали матеріали самвидаву та хроніки національного спротиву. Член Української гельсінської групи, а згодом Української гельсінської Спілки. Очолив партію Народний Рух України. Балотувався у президенти України.
Разом з Василем Стусом та Іваном Дзюбою узяв участь у прем’єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» у вересні 1965-го. Під час якої відбулася акція протесту щодо незаконних арештів української інтелігенції.
1966-го написав дослідження «Правосуддя чи рецидиви терору» – один із найсміливіших зразків тогочасної української політичної публіцистики. Наступного року уклав збірку «Лихо з розуму» (Портрети двадцяти «злочинців»). Тут оприлюднив матеріали про заарештованих 1965-го шістдесятників. Її видрукували за кордоном і заборонили в СРСР. В’ячеслав Чорновіл став лауреатом премії для кращих журналістів світу, що борються за права людини.
За активну журналістську та правозахисну діяльність тричі був ув’язнений та відбув понад 15 років таборів.
Смерть
Низка питань щодо загибелі В’ячеслава Чорновола та аварії досі залишаються без відповіді. У той день автівка політика врізалася у навантажений зерном «КамАЗ» із причепом, який почав розвертатися посеред траси.
62-річний політик перебував на передньому пасажирському сидінні "Тойоти". Спочатку повідомлялося, що він та його водій Євген Павлов загинули відразу. Натомість прес-секретар політика, відомий журналіст Дмитро Понамарчук, який у той час відпочивав на задньому сидінні, отримав ушкодження, але залишився в живих.
Згодом Понамарчук стверджував, що Чорновіл помер не відразу, а його добили, адже злочинці мали 5-7 хвилин на це.
"Є один період після катастрофи, де я не міг контролювати ситуацію. Приблизно, я з лікарями встановив, 5-7 хвилин. Цього було б достатньо, щоби вбивці повбивали тих, хто був на передньому сидінні. Чому мене не добили? Тому що я впав із заднього сидіння на підлогу", - повідомив Понамарчук у 2018 р.
Про добивання Чорновола кастетом говорив і заступник генпрокурора Микола Голомша. Він повідомив, що на черепі покійного було виявлено 4 характерні пошкодження.
Під час президентства Леоніда Кучми розслідування смерті Чорновола зупинилося на версії "нещасний випадок" й було припинене. Це ж підтвердив й Бориспільський районний суд.
Після перемоги Революції Гідності, у квітні 2014 року Апеляційний суд відновив справу, її скерували на повторне розслідування до Генеральної прокуратури, у т.ч. за статтею "Посягання на державного чи громадського діяча" (ст. 112).
З того зерна, що було у вантажівці засіяли поле пшениці, яке назвали полем Чорновола. Після того як скосили колосся – його роздали по усіх областях України.
Попрощатися з Чорноволом прийшло приблизно 200 тис. людей. Труна з тілом стояла в Київському будинку вчителя (колись там засідала Ценральна Рада), а черга бажаючих вшанувати загиблого простяглася аж до Хрещатика. Поховали В’ячеслава Максимовича Чорновола на Байковому кладовищі.
